Львівське гетто
Львівське гетто було одним із найбільшим на території СРСР. Створене за постановою губернатора дистрикту «Галичина» Ганса Франка від 8 листопада 1941 р. у найбіднішому районі Львова, гетто займало територію ділянок Замарстинова та Клепарова, відокремлену з півдня залізничним насипом, зі сходу – вул. Замарстинівською, із заходу – вул. Варшавською, а з півночі – берегом р. Полтва. Українці та поляки, які мешкали на цій території, повинні були виселитися в інші райони міста. З 16 листопада до 14 грудня 1941 р. окупаційна влада переселила до гетто понад 136 тис. євреїв. Його територія була ізольована від міста парканом і колючим дротом. У гетто бракувало води та продуктів харчування, медичного забезпечення, житла, поширювалися епідемії. Працездатне єврейське населення гетто виконувало трудову повинність у Янівському концтаборі, а непрацездатних систематично знищували. Після прийняття рішень Ванзейської конференції, взимку–навесні 1942 р. нацисти розпочали підготовку до масового знищення євреїв у гетто. У березні 1942 р. відбулась перша депортація євреїв із Львівського гетто до табору смерті Белжець. Її жертвами стали 15 тис. непрацездатних євреїв, здебільшого літні люди, жінки та діти. Під час великої облави, проведеної в гетто у ніч з 24 на 25 червня 1942 р., понад 2 тис. євреїв вивезли до Янівського концтабору, де залишили близько 120 осіб. Інших розстріляли в урочищі Пяски. Окрім цього, 6 тис. в’язнів було розстріляно в самому гетто. За серпень 1942 р. до табору було вислано понад 50 тис. львівських євреїв. На початку вересня 1942 р. територію гетто обмежили кількома вуличками і оточили стіною. На той час там перебували 65 тис. євреїв.
На початку листопада 1942 р. нацисти знову відібрали в’язнів гетто «за професійною придатністю». 18 листопада 5 тис. осіб арештували та депортували до Белжеця. У цей час гетто було оголошено «закритим єврейським табором» і передано у безпосереднє розпорядження СС. Наприкінці листопада понад 6 тис. євреїв перевели до концтабору, де і вбили. Під час «грудневої акції» 1942 р. було додатково знищено 7 тис. євреїв. Протягом 5–7 січня 1943 р. здійснено ще одну акцію, внаслідок якої 15–20 тис. євреїв розстріляли в урочищі Пяски. Після цього оголосили, що у гетто можуть залишатись лише ті євреї, які мають відповідний дозвіл на працю, а саме гетто було реорганізовано у табір примусових робіт – «Judenlager Lemberg». Ліквідація гетто тривала до 16 червня 1943 р. Останні 4 тис. в’язнів перевели до Янівського концтабору, а згодом знищили в урочищі Пяски. Ще 3 тис. євреїв покінчили життя самогубством. Після цього нацисти проголосили Львів звільненим від євреїв – «Judenfrei». За даними Музею «Територія терору», протягом трьох років нацистської окупації у Львівському гетто, а також Янівському концтаборі, загинуло понад 250 тис. осіб.
